Кілька фактів, про які я нікому не розповідала.
Будучи ще дуже малою, точніше, юною (бо малою була завжди), у школі щороку писали твір “Ким я хочу стати?” Кожного разу моя відповідь була “учитель”. А в 2 класі я знайшла відривний календар, вирізала звідти фото усіх письменників та й зробила колаж. І підписала “Хочу бути письменницею”.Щож, учителькою я пропрацювала 32 роки. Тепер роман написати, чи що?
Вступаючи до вузу, я не була повністю впевнена у своєму виборі. Учитель математики переважив учителя мови та літератури тільки тому, що конкурс був менший. Хоча, не буду приховувати і той факт, що на фізматі було більше хлопців
Дуже любила своїх учителів, а вони любили мене. Будучи вже студенткою інституту, зустріла свого вчителя мови та літератури, який проходив там курси. Ми домовилися зустрітися і 2-3 години розмовляли про все підряд під навчальним корпусом, прогулюючи заняття. Цікаво б пригадати, які у нас були теми для розмов?
Люблю приймати виклики. У 5 класі, складаючи свій ПЕРШИЙ іспит з математики, пішла відповідати без підготовки (!). І білет попався знайомий, і відповіла добре, і оцінка була відмінною. Ніби зараз бачу, як на боковій частині дошки шукаю НСД. А як потім собою гордилася! Це п’янке почуття перемоги не зрівняти із тим, що “хух, склав”. А звичка приймати виклики, долати перепони і перемагати залишилася на все життя.